Родина Смирнових зі Слов'янська

Родина Смирнових зараз проживають в одному з селищ на Ужгородщині. З рідного Слов’янська вони «вирвались» на початку серпня, коли знаходитись у рідному місті в Донецькій області було вже неможливо. Останні місяці Краматорський район обстрілювали без зупинки. «Я постійно ховалась у підвалі, було лячно, у Слов’янську, де до 24 лютого проживало 150 тисяч людей, залишилось не більше 7-8 тисяч людей, це в основному люди похилого віку, яким нема куди їхати і у них немає грошей.

Ми з чоловіком теж до останнього не виїжджали», - розповідає пані Олена. « А куди їхати?- додає чоловік Михайло, - «Нам з дружиною за сімдесят, я майже нічого не бачу, хворію, а вдома у нас був свій дім, господарство, город, я розводив кроликів. У Слов'янську ми прожили усе життя. У 2014 році усе дуже швидко скінчилось і ми повернулись до звичного життя.  

Цього разу теж сподівались, що все минеться, до сих пір не віриться, що від багатьох міст Донеччини і Луганщини залишились тільки руїни».

На Закарпаття Олена та Михайло Смирнови приїхали до кумів, які гостинно надали їм будинок, в якому жили їх родичі. У будинку є усе для проживання, а от ковдри, кухонний посуд, засоби гігієни та продукти харчування надала громадська організація «Неємія». Також пану Михайлу, який втрачає зір, допомогли з ліками для очей. Ще чоловік попросив привезти йому білу тростину, адже хоче бути мобільним, ходити в магазин, по селу, до лікаря.

На Закарпатті для чоловіка та жінки все нове, незнайоме, але вражає те, з якою надією, силою волі та жагою до життя, відносяться ці люди до ситуації, в якій опинились.

Дякуємо нашим партнерам, з якими разом ми маємо можливість допомагати