Історії людей, яким ми допомагаємо

Сашко з бабусею Оленою вже третій місяць живуть в селі Жденієво, що на Закарпатті. Для бабусі хлопчика ці края – мала батьківщина, тут вона народилася, але прожила усе життя в Харківській області. Саме у селі Липці, що на Харківщині, її та чотирнадцятилітнього онука застала війна. Хлопець – сирота. Батьки загинули, коли йому було дев'ять, з тих пір вони з бабусею живуть самі. Друга бабусина донька з сином жили у Липцях поруч, допомагали старенькій по господарству. Без того не легке, але мирне, спокійне життя, зруйнувалося в один день.

Відомо, що обстріли Харкова і області почалися з 24 лютого, з першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну це село знаходиться під незаконним контролем збройних сил рф. Спочатку, як усі, сподівалися, що минеться, ховалися у підвалі, потім Олена Василівна вирішила евакуюватись заради онука, крім того обстріли відбувалися щодня, поганих новин ставало дедалі більше.

Виїхати з села двом жінкам (бабусі і її доньці) та двом хлопцям (Сашкові та сину тітки) допомогли волонтери. Вони доправили їх на кордон, далі на родину чекав довгий шлях довжиною у декілька тижнів. Військові та волонтери супроводжували до кордону, довго везли автобусами, але рішення повернутись в Україну було однозначним.

Шлях повернення на батьківщину з окупованих територій був нелегким. Спочатку людей повезли з кордону в Бєлгород, далі - до Москви, потім – Орел, Мінськ і нарешті знову додому, попереду - український Луцьк. Через кордон переходили пішки, допомогли знайти шлях прикордонники. Потім сіли на потяг і приїхали у Львів, де знову-таки волонтери купили їм квитки до Закарпаття. Довго пані Олена не роздумовувала, одразу вирішила їхати у рідне село Жденієво, де в неї залишилися рідні і знайомі з дитинства.

Зараз родина живе в Жденієво, у приватному секторі, де з ними і познайомились працівники ГО «Неємія». Жінки, які звикли жити у селі, посадили город, невеликий, але робота лікує, впевнені вони. Хлопців записали у місцеву школу. Попереду у них, як і тисяч, мільйонів переселенців та біженців, звичайних українців, життя яких зруйнувала війна, нове життя. Дай, Боже, щоб це нове життя було щасливим.