«У ніч з 23 на 24 лютого я була на роботі, у творчих майстернях у середмісті Харкова, затрималась напередодні допізна, адже треба було закінчити роботу», - розповідає пані Валентина, -«На світанку прокинулась від страшенного шуму, було чутно вибухи, у центрі Харкова панував хаос, усюди дим, грюкіт, над будинками дуже низько літали літаки. Донька у цей час була вдома. Ми вирішили залишитися в академії, адже там був підвал, де ми могли б почувати себе у безпеці».
Валентина разом з донькою Ксенією та іншими родинами художників і працівників академії переховувалась у підвалі. За 2 тижні вирішили їхати. На щастя, квартира жінок знаходилась неподалік вокзалу і академії, тож пішли додому, зібрали речі, взяли кішку і сіли на евакуаційний потяг до Львова. На той момент у Харкові не було світла, не працював транспорт, метрополітен. Люди, які жили на околицях міста і вирішили евакуюватись, діставалися до вокзалу самотужки, спустившись у метро і пішки, у темряві долали кілометри під землею, йдучи залізничними шляхами.
Стартував практичний етап проєкту «Відновлення та підтримка внутрішньо переміщених осіб».
Кожен українець живе у стані хронічного стресу - говорять психологи. Навіть якщо людина знаходиться у відносній безпеці, вона чує про війну щодня і це впливає на іі стан.
Семінар з кейс менеджменту пройшов у партнерстві 
